Burning Man 2021: Terra Incognita

Цьогорічна тема Burning Man — це запрошення вийти з нашої колективної ізоляції, дослідити незнайомі обриси зміненого світу та переосмислити себе, свою громаду та культуру, як ніколи раніше. У Мультивсесвіті пройшов довгий рік, ізольований й охоплений переживаннями, і тепер нам пора вибратися із чотирьох стін та подивитися назовні — куди ми потрапили? На вершину гори, як Ной? Чи на дно кролячої нори, як Аліса? Чи ми знаходимось на величезній, нескінченній рівнині, оточеній древніми горами, такою незбагненною територією, яка колись змушувала картографів розводити руками?

Звісно, це звучить як дім, особливо, якщо ви вже бували на Burning Man. Не той дім, у який вас заштовхували протягом останнього року, де ви «ховалися», а те інше місце, дім, про який ви думаєте, коли кажете іншому Бьорнеру “welcome home”, або вони кажуть це вам. Те саме потойбічне місце.

Термін «terra incognita», що латиною означає «невідома земля», веде свій початок від єгипетського вченого Птолемея, який використовував її у своїй «Географії» для позначення регіонів, ще не нанесених на карту Римською імперією. В епоху Відродження він застосовувався досить цинічно до земель, які ще не були під прапором європейської держави. Звісно сьогодні, коли кожен мікрон нашого світу вже нанесений на карту, термін набув суто метафоричного значення, маючи на увазі не географію як таку, а будь-яку незвідану тему чи поле відкриттів. Саме в цьому дусі ми пропонуємо його як гасло для цього нового століття досліджень, підживлюваного не мріями про завоювання, а пристрастю знову відкрити себе — і одне одного — в кардинально зміненому психічному та соціальному ландшафті.

Після року, що пройшов без Black Rock City, ми всі прагнемо відновити зв’язок — заради повернення додому після локдауну. Проте наша розлука також послужила потужним нагадуванням про те, що ідея дому — це саме ідея, а не конкретне місце. Карантин змусив нас переосмислити власне значення місця і позбавити нас певних ілюзій щодо цього — як уявлення про те, що наше місто завжди було тут якимсь чином, завжди існувало тут певною мірою, проте це взагалі ніколи не було правдою. Це плід нашого колективного уявлення, яке фундаментально змінюється щороку.

Минулий рік дав нам всім шанс відступити й переосмислити, що саме ми будуємо і чому. Чи є щось у вашому досвіді Burning Man, що ви б хотіли змінити? У вашому таборі, у собі? Ви хочете зробити більше мистецтва? Не заповнювати сміттєзвалища? Відкритися й відрізати старе, чи зав’язати вузол й повернутися до основ? Місто, до якого ми повернемося, не буде тим, що ми залишили позаду. Але що це буде зараз?

Точка вирушення нашої подорожі — це місце смутку та розлуки, втрата мільйонів, та порожні місця в нашому житті, де раніше були близькі люди. Це час великих втрат, але також і рідкісних можливостей: шанс переоцінити, відновити зв’язок і повернутися до своїх коренів, до цінностей, які спочатку об’єднали нас. Після тридцяти років зростання та розширення, чи може хтось сказати, що ми наблизились до втілення наших 10 Принципів? Чи ми дійсно більш інклюзивні та залишаємо менше сліду? Або рік паузи натомість спростив визначення шляхів покращення того, що ми робимо, так само як виявив структурні тріщини у наших закладах, як державних, так і приватних? Робота, що чекає попереду, це більше ніж Black Rock City. Якості, які ми практикували в собі, хоча і далеко не вдосконалені, є одними з тих самих якостей, яких світ потребує найбільше, щоб віднайти себе. Щедрість дарування та творчість радикального самовираження. Співчуття, радикальна інклюзивність та активний дух участі.

Коли ми вперше вирушили в пустелю Блек-Рок у 1990 році, ми не мали уявлення, що знайдемо, і значною мірою це незнання було цілеспрямованим. Це була поїздка в зону — у стилі Товариства Какофонії, що відзначається колективним та навмисним ігноруванням усього, що відомо про місце, аби пізнати його у стані страху та подиву. Натхненний класичним російським науково-фантастичним фільмом «Сталкер», в якому область, відома як «зона», була видозмінена деякими непізнаваними технологіями, аби зробити її абсолютно непередбачуваною. Справа така: якщо ви вже знаєте, що там, ви ніколи нічого не знайдете.

Тож колись давно караван Какофоністів зупинився десь у пустелі, намалював лінію в пилу і зі словами: «від нас залежить, що ми створюємо», ступив у Зону, яку ми зараз називаємо Блек-Рок-Сіті. Повернімо цей дух, скинемо наші циферблати психогеографії на нуль і підготуємось знову дивуватися життю.

Джерело: BMJ

Слідкуйте за Music Week UA у соц мережах:

INSTAGRAM
FACEBOOK
TELEGRAM